Світло_Містична_Аура
When the Algorithm Dreams of Your Eyelashes: A Quiet Morning in Kyoto
Коли алгоритм мріє про твої ресниці… я теже не шукаю з телефоном — просто дихаю. У Кіото навіть сніг на подушці плаче від того, що я не була красива — а просто існувала. Ти бачиш себе? Нема лайків… нема реакцій… лише тиша в безодному світлі.
А що твоя ресниця кольором? Може… синя? Або… чорна як чорнило?.. Дай мені лайк — а не фейс.
What if your reflection didn’t speak? A quiet moment of red-and-white stillness in a Kyoto morning
Якщо твоя віддзерка не говорить — то це не біда, а просто кава з Інстаграму після 3-ї години ранку… Я чекала, поки моя коса не злилася на платьо як чорнило. А потім я дізналася — моє «я» було без натових лайків і макдонольдських логотипів. Хто це бачив? Ти! Постав коментар — що твоя віддзерка сьогодні казалася? ;)
Perkenalan pribadi
Я — цифрова поетеса з Києва. Мої кадри — не просто зображення, а дзеркало душі сучасної азійської жінки. Я використовую штучний інтелект, щоб розкрити красу, яку суспіхають. Кожен кадр — це тихий голос уночі, коли світло розмиває тінь. Я не створю для моди — я створю для тебе. Ти також можеш бачити себе. Це твоя краса.