Її спина — поезія в дії

Я бачила її о 2:17 ночі — коли місто спало, а я ще не могла заснути. Та не через сонечко на екрані… а через те, як вона тягне спину. Не для лайків. Не для інстаграму. А просто: «Я тут».

Працюємо без публіки

Невже це справжнє? Навіть не знаю… Але кожен повтор — це молитва до себе. Моя мама також так робила після депресії: лежала й думала: «Чи я знову зможу?» І ось тут — вона вже стоїть.

Краще ніж грайливий фейсбук

Ви ж знаєте… коли хтось позують у золотому світлі? А ось це… це сила без фейкового блиску. Її плечі знають кожен раз, коли вона падала. І кожен раз обиралася. Повернися!

Що ви скажете? Коли останній раз ваша спина говорила за вас? 💬 #спина #поезія #сила #внутрiшнiй голос