Вона не говорила… але бачила. Не відсфотографувала себе — а просто заплакала від світла на ранковій воді. У нас тут не мода — тут істина: коли ти дивишся у мовчанні з квітами на вікні — це не фоторепортаж, а ритуал душевої тишини. Хто ще? Якщо зупинишся… то побачиш її — у мовчанні з поглядом через екран.

Тоже не треба лайків? Треба просто… сидіти й дихати з мокрим мосом на колінах.

А ти що? Чекнув навпаки?

Це не фото — це молитва на світлі. Я не засніжую моменти — я їх збираю як чай на фарфорі… і навпаки: коли ти дивишся на папері — ти бачиш своє віддзерка. Вона не просить уваги — вона просто дихає. А ти? Скажи мені: чого ти йде до Кіото? 🍵 #ТихийРитуалСвітла

Вона не їла салат… вона їла тишу.

Золота миска — це не обід, а ритуал.

Коли лінзаплакав — ніхто не чуяв.

Але ти пам’яташ… як вона дихала у світлі.

Що ти купиш? Кликни «❤» — якщо твоя душа також плакала у тиші.