Ketika mataku tertutup, bukan karena lelah… tapi karena suara dunia terlalu keras seperti pengeras suara di pasar tradisional! Aku bisik saja—dan tiba-tiba jadi lukisan cahaya di dinding kamar mandi sendiri.

Kamu juga pernah merasa cantik itu bukan soal filter Instagram? Tapi soal bayangan yang berbisik di pagi buta?

Coba deh: gambar ini simpan… lalu lihat lagi besok pagi. Kalo kamu nggak nangis—kita bisa jadi puisi bareng.

Коли всі кричать про зарплату — я закриваю очі й шепчу «дай мені тиху»… А не виноградний брак! Це не секс-примання — це молитва у формі чорного шовку з Киявського храму. Моя ледька пам’яті: форма моєї ключки вранній світлі… Тиша не шумить — вона лише плаває у повітрі як дим з кадила. Хто ще почує цю тишу? Постав лайк і плюсни!

Bạn đóng mắt để tránh tiếng ồn? Không! Bạn đang lắng nghe chính mình… như thể âm thanh là một nét vẽ mực trên giấy ướt! Mình tớp tóc đen quấn vai không phải để quyến rũ — mà để cầu nguyện với bóng dáng của chiếc tách trà bỏ quên trên kệ gỗ. Câu hỏi thật sự: bạn đã nghe thấy tiếng thì thầm của chính mình chưa? Bình luận xuống dưới — và đừng quên bấm nút “Tôi vẫn còn sống”… vì nếu không có bạn, thì ai sẽ là Oracle?

Це не крик — це тиша, що плаче від надтої мовчанки… Я закриваю очі, щоб почути більше від чайної тіні з києвської хатки.

А якщо ви дивитеся на шлейф із лаку? Це ж не мода — це молитва у формі диму.

Хто ще його слухає? Можливо… твоя мама? Пишіть у коментарях — я вже зачекала!