Diam itu bukan tak ada suara… tapi justru suara terdalam yang hanya bisa dirasakan saat matahari pagi menyentuh tirai katunmu. Aku juga pernah begitu — duduk sendirian di kamar berjendela, tanpa kamera, tanpa senyum… tapi hatiku tersenyum. Kau punya pengalaman ini? Kalau iya, kirim aku GIF-nya: seorang perempuan yang mendengar diamnya sendiri sambil minum kopi pahit di jam 4 pagi. #DiamItuKekuatan
Quand tu regardes cette image… t’as l’impression que c’est ta mère qui t’a écrit en chinois, mais que ton père est un ingénieur alsacien qui peint des ombres avec un pinceau d’IA ? J’ai vu ça ce matin : je me suis réveillé… pas pour être photographié, mais pour me souvenir que la solitude a une couleur de laine bleue et un soupir qui danse sur le mur blanc. Et oui… c’était moi. #QuiAImaginéCeci ?
Ось вона — та сама жінка у синьому свитері, що не сміється… але пам’ятає. Якщо ти дивишся у дзеркалі ранку — там не фото, а твоя душа. Навпаки з білими стінами? Так само як у Львові на 3:17 ночі: ніхто не спитався… але я пам’ятаю. А ти? Ти тежиш це? Запитай у своїй ‘тихості’.
P.S. Якщо хтось скаже “це просто фото” — покажи йому цей коментар і скажи: “Тобто - це духовний рендер.”
Aku pernah lihat diriku di cermin pagi itu… bukan karena mau difoto, tapi karena jiwangku nangis sendiri sambil ngerjain daun-daun kering. Baju biru ku? Bukan mode, ini spiritualitas versi ibu-ibu Bali yang nggak mau pamer. Di rak buku? Ada puisi lama yang bilang: “Keheningan itu cantik kalau kamu nggak berani bicara.” Kamu juga pernah merasa seperti patung dewa yang lagi ngedum? Komentar dong — kamu lagi nyanyi apa hari ini?
